Єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами- є посвідчення

Позивач  звернувся до  окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнння неправомірними дії обєднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку, відповідно до ст.ст.5455 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобовязати обєднане управління Пенсійного фонду України призначити Позивачу пенсію із зниженням пенсійного віку на 8 років, відповідно до вимог ст.ст.5455 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з моменту його первісного звернення до органу Пенсійного фонду, а саме з 05.12.2017 року.

Продовжити читання
Please follow and like us:

Касаційний господарський суд: акт звірки – доказ чи не доказ

В лютому 2018 року ТОВ звернулося до Господарського суду з позовом до Комунального підприємства в якому просив стягнути з відповідача основний борг, інфляційні  втрати та три відсотки річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов укладених з позивачем договорів про закупівлю продуктів не виконав в повному обсязі свої зобов’язання з оплати поставленого позивачем товару (дизельного палива).

Продовжити читання
Please follow and like us:

ВС: Визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є підставою для повернення майна, як безпідставно отриманого, стягнутого за цим написом

Товариство з обмеженою відповідальністю  звернулося до Господарського суду з позовом до Банку про стягнення грошових коштів як безпідставно набутого майна на підставі ст. 1212 ЦК України.

Судами першої та апеляційної інтанції інстанцій встановлено, що 11.05.2017 приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис за Кредитним договором Товариством з обмеженою відповідальністю  та Банком.

За вказаним виконавчим написом в порядку примусового виконання виконавчого напису з позивача було стягнуто  грошові кошти, щодо витребування яких позивач звернувся з позовом до суду.

Продовжити читання
Please follow and like us:

Порушення прав інших осіб при укладенні мирової угоди в стадії виконавчого провадження

Ухвалою міського суду від 30 вересня 2015 року  за клопотанням відділу ДВС міського УЮ затверджено мирову угоду на стадії виконання рішення про стягнення грошових коштів з боржника Особа2 на користь Стягувача.

Рішенням суду про затвердження мирової угоди встановлено факт наявності заборгованості боржника перед стягувачем за договором позики.

Мировою угодою сторони врегулювали повернення всієї суми боргу боржником ОСОБА2 шляхом передачі у власність Стягувача земельної ділянки.

А також визначили,  що наслідком набуття чинності мировою угодою  є закінчення виконавчого провадження, сторонами якого є Стягувач та боржник ОСОБА2.

Постановляючи ухвалу про затвердження мирової угоди, суд першої інстанції виходив із того, що умови мирової угоди не суперечать закону, не порушують права, свободи та інтереси сторін та інших осіб.

В червні 2017 року з апеляційною скаргою до суду звернулася ОСОБА3, з вимогою про скасування ухвали суду від 30 вересня 2015 року про затвердження мирової угоди.

Апеляційний суд  закрив апеляційне провадження, виходячи з того, що ОСОБА3 не має  права апеляційного оскарження, оскільки ухвалою суду про затвердження мирової угоди питання про її права та обов’язки судом не вирішувались, а факт того, що вона є стягувачем у іншому виконавчому провадженні, де боржником є також ОСОБА_2, не є підставою для розгляду апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду ОСОБА3 подала касаційну скаргу, яка мотивована тим, що (1) подані нею докази свідчать, що ухвала суду першої інстанції про затвердження мирової угоди суперечить ст. 14 ЦПК України 2004 року, ст. 132434452 ЗУ «Про виконавче провадження»ст. 129 Конституції України, а також порушує її право на мирне володіння грошовими коштами, присудженими їй судовим рішенням (2)  судом апеляційної інстанції зроблено неправильну оцінку фактичним обставинам справи та доказам, а тому підстав для закриття апеляційного провадження у апеляційного суду не було.

Крім того, виходячи зі змісту ст.ст. 8, 64, 129 Конституції України  контроль за виконанням рішення суду є прямим обов’язком апеляційного суду, передбаченим   ст. 129-1 Конституції України.

ВС дійшов висновку, що подана касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України 2004 року).

Обов’язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.

Ч1. ст. 292 ЦПК України 2004 року передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Аналогічна норма закріплена у частині першій ст. 352 ЦПК України.

Подаючи апеляційну скаргу, ОСОБА3 посилалась на те, що рішенням районного суду від серпня 2013 року задоволено її позов до боржника ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та судового збору.

У вересні 2013 року відкрито виконавче провадження за її заявою.

У березні 2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа ОСОБА3 на підставі п. 2 ч 1 ст. 49, п 9 ч 1 ст 47 Закону «Про виконавче провадження» без виконання.

У травні 2017 року їй стало відомо, що боржником ОСОБА_2, та Стягувачем, у виконавчому провадженні, що також перебувало на виконанні, було укладено мирову угоду, затверджену ухвалою міського суду 30 вересня 2015 року, за умовами якої боржник ОСОБА_2 в  рахунок погашення заборгованості перед стягувачем передала останньому земельну ділянку, чим порушено права ОСОБА3.

Судом установлено, що ОСОБА_3 участі у справі не приймала.

Проте апеляційний суд передчасно дійшов висновку, що суд першої інстанції не вирішував питання про права та обов’язки ОСОБА_3, як кредитора ОСОБА_2, яка у разі наявності у останньої майна, матиме можливість за його рахунок стягнути з ОСОБА_2 заборгованість.

При цьому апеляційний суд не звернув уваги на те, що на день відкриття виконавчого провадження за заявою ОСОБА3 майно, за рахунок якого її вимога могла бути задоволена, було наявним у власності боржника, але внаслідок винесення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали про затвердження мирової угоди, вибуло з власності боржника, що позбавило ОСОБУ3 права на задоволення вимоги за рахунок належного боржнику майна; рішення суду, ухвалене на її користь залишилось невиконаним, що є порушенням її права на володіння стягнутими на її користь грошовими коштами.

Подібну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 16 листопада 2016 року № 6-2513цс16 (справа  № 412/4157/2012).  

Ураховуючи викладене, оскаржувана ухвала апеляційного суду не може вважатись законною та підлягає скасуванню, а справа на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Джерело: http://reyestr.court.gov.ua/Review/79161814

Please follow and like us:

Невстановлення судами фактичних обставин справи на підставі допустимих доказів унеможливлює перевірку судом касаційної інстанції правильності застосування норм матеріального права.

Під час здійснення розгляду справи в суді першої інстанції, до матеріалів справи судом було залучено заперечення Відповідача-2 проти позову, в якому зазначено, що всупереч вимогам частини 2 статті 36 ГПК України  надана Прокурором до матеріалів справи копія договору є неналежним доказом. Про наведене було вказано Відповідачем-1 також і в апеляційній скарзі.

Однак, місцевий господарський суд на зазначене уваги не звернув. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що Відповідачами не зазначається в чому відмінність між умовами укладеного ними договору та копією, яка надана Прокурором, а тому оскільки надана Прокурором копія договору отримана ним в ході вивчення стану законності додержання законодавства навчальними закладами, невідповідність її оригіналу Відповідачами не спростована, в силу  статті 91ГПК України  суд вважає, що Прокурором надано належний та допустимий доказ.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що  не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій виходячі з наступного.

Відповідно до ст. 32 ГПК України (в редакції, чинній на час звернення Прокурора до суду з даним позовом, до 15.12.2017) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками суд. експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статею 34 ГПК України  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду (стаття 36 ГПК України).

Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики №55 від 07.04.2003 “ДСТУ 4163-2003”, відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів “Згідно з оригіналом “, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Всупереч зазначеним вимогам законодавства, місцевий господарський суд прийняв рішення за відсутності в матеріалах справи саме належним чином засвідчених письмових доказів, якими обґрунтовує свій позов Прокурор.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судами вирішено спір за належними, проте недопустимими доказами у справі, наданих Прокурором в обґрунтування позовних вимог.

Невстановлення судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи на підставі допустимих доказів унеможливлює перевірку судом касаційної інстанції правильності застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права.

Отже, зважаючи на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не ґрунтуються на повному і всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, встановлення яких є необхідним для правильного вирішення спору.

В силу приписів пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України  підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтями 300310 ГПК України, постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в зв’язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Доводи касаційної скарги по суті заявлених позовних вимог не можуть бути досліджені судом касаційної інстанції, оскільки це виходить за межі касаційного перегляду.

Варто відзначити, що позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду з питання засідчення/ правильності засвідчення наданих сторонами копій документів співпадає з позицією висловленою неодноразого ВГСУ у своїх поставновах. У той же час залишається лише висловити сподівання, що колегія Касаційного цивільного суду матиме таку ж однозначну позицію з цього питання.

Джерело: http://reyestr.court.gov.ua/Review/75368697

Please follow and like us:

Платник аліментів може бути звільнений від сплати заборгованості за аліментами, лише якщо доведе суду наявність тяжкої хвороби або іншої обставини, що має істотне значення.

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив звільнити його від сплати заборгованості за аліментами та від сплати аліментів на утримання доньки.

Крім того, він має іншу сім’ю – дружину та дітей, яких має утримувати. Також несе обов’язок з утримання непрацездатної матері. Єдиним джерелом його доходу є пенсія по інвалідності, інших доходів не має.

Продовжити читання
Please follow and like us:

Оскільки   суди  попередніх   інстанцій   встановили, що учасник ТОВ не повідомив юридичну особу про зміну свого місця проживання (місцезнаходження), посилання позивача на неповідомлення його про скликання  загальних  зборів  не  може  бути підставою для визнання рішень загальних зборів недійсними.

Учасник ТОВ (позивач) звернувся до господарського суду з позовом про  визнання недійсними рішень загальних зборів ТОВ, оформлених протоколами від 22 серпня 2014 року та від 31 березня 2016 року.

Позов мотивовано неповідомленням  позивача про  проведення  загальних  зборів учасників  товариства,  у  зв’язку  з  чим  було  порушено  його  право  на  участь в управлінні справами товариства. Продовжити читання

Please follow and like us:

Невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров’я може бути підставою для звільнення за наявності повної або частково постійної, а не тимчасової втрати працездатності

справа № 521/17982/16-ц

провадження № 61-37921св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди. Продовжити читання

Please follow and like us:

Цивільним законодавством не передбачено  можливості скасування заповіту за позовом заінтересованої   особи  в  судовому  порядку

Особа  звернулась   до  суду   з   позовом  про   скасування  заповіту  в  інтересах малолітньої дитини. Позивач  зазначала,  що  її  (померлий нині)  був  одружений, однак   розлучився.   Від  першого   шлюбу   залишилась   дочка,  яка  на  момент пред’явлення   позову   була   неповнолітньою.  У   подальшому  син  проживав  у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем та усиновив її дитину.

Після  смерті   сина   позивач   звернулась  до  нотаріальної   контори  з  приводу оформлення спадщини, де  дізналась  про  існування  заповіту від  імені сина на лише користь усиновленої ним дитини. Продовжити читання

Please follow and like us: