Обставини справи:

Заявник звернувся до суду з заявою про зміну способу виконання рішення районного суду за яким  було витребувано у боржника  автомобіль та причіп до нього, в зв’язку з відсутність  у боржника витребовуваного майна, що призводить до неможливості виконання судового рішення.

Суд першої інстанції задовольнив заяву та змінив порядок виконання рішення у справі.

Апеляційний суд не погодився рішенням суду першої інстанції відзначивши, що суд першої інстанції приймаючи рішення про зміну способу виконання судового рішення з повернення майна на стягнення його вартості, фактично змінив рішення суду та самостійно застосував інший спосіб захисту порушеного права позивача, передбачений статтею 16 ЦК України.

Справа була передана на розгляд касаційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд залишив поза увагою вимоги статті 217 ЦПК України (в чинній на час розгляду справи судами редакції), за якою суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні, та дійшов помилкового висновку, що суд першої інстанції змінив рішення суду по суті самостійно змінивши спосіб захисту, передбачений статтею 16 ЦК України, оскільки районний суд тільки змінив порядок виконання рішення суду, що   відповідає вимогам статей 217, 373 ЦПК України (в чинній на час розгляду справи судами редакції) та статей 18, 33 Закону України «Про виконавче провадження».

Оскільки законодавець в частині другій статті 373 ЦПК України посилається на порядок розгляду питання про зміну порядку виконання рішення суду, що передбачений частиною першою цієї статті, то, на думку касанта, відсутність присудженого майна в натурі є безпосередньою та прямою підставою для зміни порядку виконання рішення суду.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

У частині другій статті 373 ЦПК України (в чинній на час розгляду справи судами редакції) зазначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження, за заявою виконавця, поданою на підставі заяви сторони виконавчого провадження, або за заявою державного виконавця, поданою з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», суд, який видав виконавчий документ, розглядає питання про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що суд може змінити чи встановити спосіб і порядок виконання судового рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.

Поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні.

Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.

Спосіб виконання судового рішення – це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 ЦК України.  Тому під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Отже, задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду про витребування з володіння боржника автомобіля та причіпа до нього на стягнення грошових коштів у розмірі їх вартості фактично змінює рішення суду по суті та спосіб захисту, передбачений статтею 16 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про зміну способу виконання рішення суду, оскільки цим буде змінено саме рішення суду по суті, а не спосіб його виконання, правильно застосувавши при цьому норми статті 373 ЦПК України (в чинній на час розгляду справи судами редакції).

Наведені  у  касаційній скарзі аргументи зводяться до незгоди з висновками суду.

Детальніше: постанова від 10.06.2019 у справі № 350/426/16-ц).