ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ Щодо проведення розрахунків фізичних осіб між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню

 

Частиною  1   статті   1087   ЦК   України  встановлено,  що  розрахунки  за  участю фізичних   осіб,  не  пов’язані   із  здійсненням   ними   підприємницької   діяльності, можуть    провадитися   у  готівковій   або   в   безготівковій   формі   за   допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді.

Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що граничні суми розрахунків готівкою для фізичних осіб встановлюються Національним банком України.

06 червня 2013 року була прийнята   постанова   Правління   Національного   банку України   №  210  “Про  встановлення   граничної  суми  розрахунків  готівкою”,   яка набрала чинності 01 вересня 2013 року.

05 січня 2018 року  вказана   постанова   втратила  чинність   згідно   з  постановою Правління  Національного  банку  України  від  29  грудня  2017 року  № 148 (далі – Постанова № 148).

Постановою  №  148  затверджено  Положення  про  ведення  касових  операцій  у національній валюті в Україні (далі – Положення).

Пунктом 1 Положення  передбачено,  що  воно  розроблено  відповідно  до  Закону України “Про  Національний  банк  України”  і  визначає  порядок  ведення  касових операцій  у  національній  валюті  України  юридичними  особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами  незалежно  від  організаційно – правової  форми  та форми  власності  (далі – підприємства),  органами  державної  влади  та органами місцевого  самоврядування  під  час  здійснення  ними   діяльності  з  виробництва, реалізації, придбання товарів чи  іншої  господарської  діяльності (далі – установи), фізичними  особами,   які  здійснюють  підприємницьку  діяльність   (далі –   фізичні особи –  підприємці) (далі  разом  у тексті –  суб’єкти   господарювання),   фізичними особами.

Пунктом 7 Положення  встановлено, що  фізичні особи мають   право   здійснювати розрахунки   готівкою   між собою за  договорами  купівлі – продажу,  які  підлягають нотаріальному  посвідченню,   у   розмірі   до   50000  ( п’ятдесяти   тисяч )  гривень уключно.

Платежі на суму, яка перевищує 50000 гривень, здійснюються шляхом:

1) переказу коштів з поточного рахунку на поточний рахунок;

2) унесення та/або переказу  коштів  на  поточні  рахунки (у тому  числі  на депозит нотаріуса на окремий поточний рахунок у національній валюті).

У зв’язку з вищевикладеним,  Нотаріальна палата України звертає увагу  нотаріусів на наступне.

Дія Положення  поширюється  на   всі  договори  купівлі – продажу,   які   підлягають нотаріальному посвідченню.  При   цьому  зазначаємо, що  договір  може підлягати нотаріальному посвідченню як  в силу  імперативної  законодавчої  норми, так  і  за домовленістю сторін. Не має  значення  також  предмет  договору купівлі- продажу, а   отже,  дія   Постанови   № 148   поширюється   як  на  договори  купівлі-продажу нерухомого майна, так і  на  договори   купівлі- продажу   іншого   майна  (майнових прав), відмінних від нерухомості.

Водночас звертаєму  увагу,  що згідно  зі  статтею 85 Закону України “Про нотаріат” (далі  — Закон),   нотаріус  у  передбачених    законодавством    України   випадках приймає  від  боржника  в  депозит  грошові  суми  і  цінні  папери  для  передачі  їх кредитору.

Можливість   прийняття  грошових  коштів  у  депозит  нотаріуса  щодо  виконання зобов’язання  за цивільно-правовими  договорами передбачена ЦК України.

Так, згідно зі статтею 537 ЦК України боржник  має  право  виконати  свій обов’язок шляхом   внесення  належних  з нього  кредиторові  грошей  або  цінних  паперів  у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі:

1) відсутності   кредитора   або    уповноваженої   ним   особи   у  місці    виконання зобов’язання;

2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку;

3) відсутності представника недієздатного кредитора.

Вказаний перелік є вичерпним.

Отже, на сьогодні виконати норму Положення    про     проведення     розрахунків фізичних  осіб  через  депозит  нотаріуса  не  вбачається  можливим до внесення відповідних змін до Цивільного кодексу України.

Договір купівлі-продажу  є  підставою  для  проведення розрахунків між сторонами. Згідно   з   частиною   третьою    статті   640  ЦК    України,   договір,   що   підлягає нотаріальному   посвідченню,   є   укладеним   з   дня   такого  посвідчення.   Після нотаріального     посвідчення     договору     функція   нотаріуса     щодо   вчинення нотаріальної  дії є  виконаною. Діючим законодавством на нотаріусів не покладено обов’язку   щодо  здійснення  ними  перевірки    дотримання  сторонами  договорів купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, обмежень розрахунків готівкою в межах граничної суми.

Враховуючи те, що відповідно  до статті 5 Закону  нотаріус  зобов’язаний  сприяти громадянам,   підприємствам,  установам  і  організаціям  у  здійсненні  їх   прав та захисті  законних   інтересів,  роз’яснювати   права  і  обов’язки,  попереджати  про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того,  щоб  юридична  необізнаність  не могла  бути   використана   їм   на  шкоду,  вбачається  доцільним  нотаріусам   при нотаріальному посвідченні  договорів  купівлі-продажу  доводити  до відома сторін правочину зміст зазначених вище норм Положення.

Інформація надсилається для врахування в роботі.

Комісія НПУ з аналітично-методичного забезпечення нотаріальної діяльності

15 січня 2018 року

http://npu.in.ua/novini/informatsiyniy_list_2538

Please follow and like us:
➤