Legalnorms Велика Палата Верховного Суду виcловила позицію, що правило, передбачене ч. 1 ст. 30 Закону України від 2 червня 2016 року No 1404-VIII «Про виконавче провадження» – одне виконавче провадження про примусове виконання щодо одного боржника незалежно від кількості судових рішень та юрисдикцій та незалежно від кількості стягувачів, діє лише стосовно державних виконавців.
Приватний виконавець не зобов’язаний передавати виконавчий документ чи виконавче провадження для виконання тому державному чи приватному виконавцеві, який перший відкрив виконавче провадження щодо боржника, для виконання кількох рішень щодо одного боржника у рамках зведеного виконавчого провадження.
У випадку платоспроможності боржника одночасна наявність проваджень на виконанні декількох виконавців також не порушує прав та законних інтересів стягувачів. Якщо ж коштів боржника не вистачає – до нього повинні бути застосовані процедури визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
У постанові ВП ВС також відзначила, що передбачені статтями 45, 46 Закону України «Про виконавче провадження» правила розподілу стягнутих з боржника грошових сум та черговості задоволення вимог стягувачів підлягають застосуванню в межах одного конкретного виконавчого провадження, а не загалом до всіх виконавчих проваджень, відкритих щодо боржника.
Детальніше: Постанова Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі No 904/7326/17 (провадження No 12-197гс18).
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78534731
