Legalnorms Позивач звернулася до суду з позовом про припинення права власності та визнання права власності на 1/4 частину квартири зі сплатою відповідачу компенсації вартості частки . В обґрунтування позову зазначено, що позивач на підставі свідоцтва про право на спадщину став власником 3/4 частин квартири. Частка 1/4 належить відповідачу.
Оскільки частка відповідача є незначною й виділу не підлягає, а спільне проживання є неможливим, позивач запропонув відповідачу компенсувати вартість частки в квартирі, проте відповідач не погодився. Що стало підставою для звернення до суду.
Сума запропонованої компенсації внесена позивачем на депозитний рахунок суду.
Відповідач подав зустрічний позов про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням і вселення в квартиру, посилаючись на чинення первісним позивачем перешкод у користуванні належною 1/4 частини майна.
Рішенням суду першої інстанції задоволено зустрічний позов, у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Апеляційна інстанція залишила рішення суду попередньої інстанції без змін. Результати розгляду касаційної скарги: касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд
Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.
Аналогічна за змістом норма міститься в статті 321 ЦК України.
Частиною першою статті 365 ЦК України передбачено підстави, за наявності яких, суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні, а саме: частка є незначною і не може бути виділена у натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що припинення права особи на частку в спільному майні поза її волею за рішенням суду на підставі позову інших співвласників (співвласника) можливе за наявності хоча б однієї з чотирьох передбачених частиною першою статті 365 ЦК України підстав, проте таке припинення в усякому випадку не повинно завдати істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї, і за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
При цьому, висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та об`єкта, який є спільним майном.
Позивач вказала, що частка відповідача є незначною і не може бути виділена в натурі, спільне володіння і користування майном є неможливим.
У зв`язку з пред`явленням позову про припинення права власності, позивач також виконала умову щодо попереднього внесення на депозитний рахунок суду компенсації вартості частки у квартирі, що належить відповідачу.
ВС відмітив, що доводи позивача про неможливість виділу в натурі належної відповідачу 1/4 частини спірної квартири та неможливість спільного користування квартирою є обґрунтованими, однак відповідно до частини третьої статті 10 ЦПК України, частини першої статті 60 ЦПК України у редакції, чинній на час вирішення справи судами першої й апеляційної інстанцій, позивач не надала суду доказів того, що припинення права відповідача на її частку не завдасть істотної шкоди її інтересам як співвласника та членам сім`ї останньої.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи й не спростовано позивачем, відповідач не має іншого житла, крім 1/4 частки у квартирі
Натомість, позивач має у приватній власності інше житло.
Встановивши, що відповідач іншого житла, крім спірної квартири не має, а компенсація вартості є незначною, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що припинення права власності відповідача на 1/4 частку квартири завдасть істотної шкоди її інтересам як співвласника.
Доводи касаційної скарги правильності висновків судів не спростовують, оскільки сама по собі наявність однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови встановлення, що припинення права власності відповідача на частку у спільному майні може завдати істотної шкоди її інтересам як співвласника та членам його сім`ї, не може бути підставою для задоволення позову.
З урахуванням вказаного вище, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки такі рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
