Legalnorms Предметом позову було визнання договору дарування недійсним з тих підстав, що він укладений без надання дозволу органу опіки та піклування, оскільки у будинку зареєстрована малолітня дитина.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що приватний нотаріус посвідчила та зареєструвала в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно договір дарування житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами, укладений між бабою дитини та ОСОБОЮ4. В приміщення була зареєстрована малолітня дитина.
На думку позивача оспорюваний договір дарування підлягає визнанню недійсним, оскільки обмежує права та законні інтереси дитини на житло, позбавляючи її права користування житловим приміщенням, вчиненого без дозволу органу опіки та піклування, що завдає істотної шкоди її фізичному та розумовому розвитку та суперечить моральним засадам суспільства, а порушені права дитини підлягають відновленню.
Суд першої та апеляційної інстанції позовні вимоги задовільнив. Відповідач звернувся з касаційною скаргою.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Відповідно до частини другої статті 177 СК України батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов`язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини.
Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 177 СК України орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.
Відповідно до частини шостої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оспорюваним.
Отже, вчинення батьками неповнолітньої дитини певного правочину за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України заборону. Правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 1612/2343/12, провадження № 61-6301св18.
Системне тлумачення вказаних вище норм матеріального права дає підстави дійти висновку, що органи опіки та піклування надають згоду на відчуження будинку, квартири, якщо таке відчуженння здійснюється батьками або особами, які їх замінюють.
Верховний Суд виходить з того, відповідач є бабою малолітньої, яка зареєстрована у спірному будинку, та не є особою, що замінює її батьків, тобто не зобов`язана утримувати та забезпечувати малолітню особу. Тому суди першої та апеляційної інстанції дійшли необґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки для укладення відповідачем оспорюваного договору дарування будинку згоди органу опіки і піклування не вимагається.
Постанова у справі №
№ 385/1598/18 від 10.02.2021 року ,
провадження№ 61-12954св19
Детальніше за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/95067051
