Legalnorms Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення відповідача збитки в грошовій формі, які завдані внаслідок неодержання доходів за фактичне використання земельної ділянки
Суди І та ІІ інстанцій позов задовільнили, виходячи з того, що право власності територіальної громади на земельну ділянку, на якій розташовані будівлі, що належать відповідачу є доведеним та відповідає закону, відповідач безпідставно (без договору оренди) використовує земельну ділянку, що позбавило позивача права на отримання доходу у вигляді орендної плати.
Касаційний цивільний суд ВС не погодився з висновками попередніх інстанцій.
Зазначив, що обґрунтовуючи позивні вимоги про стягнення коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій розміщено об`єкт нерухомого майна відповідача, як на правову підставу задоволення позову послалася на статті 22, 1166 Цивільного Кодексу України, статтю 156 Земельного Кодексу України, норми Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою КМУ від 19.04.1993 р. № 284, які регулюють правовідносини з відшкодування збитків, в тому числі землекористувача.
ВС роз’яснив, що за змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного Кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних – приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. При цьому вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. У той же час для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Обов`язок набувача з повернення потерпілому безпідставно набутого (збереженого) майна чи відшкодування його вартості не є заходом (видом) відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Предметом позову у справі є стягнення з власника нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій розміщено об`єкт нерухомого майна.
ВС зауважив, за таких обставин відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Тому відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України
Детальніше: Постанова від 23.12.2020 у справі № 184/2049/16-ц.
