Legalnorms Банк звернувся до боржника-іпотекодавця з позом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу нерухомого майна від імені іпотекодавця.
В апеляційній інстанції справа переглядалась неодноразово. Нарешті 15 березня 2018 року справу № 303/1565/14- ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду, який вирішив наступне.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Між Банком та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір, за яким позичальнику було надано кредитні кошти. Для забезпечення виконання зобов’язань позичальника за Кредитним договором було укладено договір іпотеки, за яким відповідач передала в іпотеку банку житловий будинок.
ОСОБА_1 не виконувала належним чином своїх зобов’язань за Кредитним договором, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість
Банк просив в рахунок погашення вказаної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу його банком з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем і виселити ОСОБА_1 із спірного житлового будинку.
За змістом ст. ст. 37, 38, 42 ЗУ “Про іпотеку” сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.
Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України ( затверджено Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 № 296/5) передбачено процедуру нотаріального посвідчення угоди про відчуження предмета іпотеки іпотекодержателем.
Вимоги наведених приписів дають підстави для висновку, що всі необхідні дії щодо продажу предмета іпотеки та укладення договору купівлі-продажу іпотечного майна іпотекодержатель здійснює від свого імені, а не від імені іпотекодавця. Закон не передбачає такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як продаж предмета іпотеки від імені іпотекодавця (іпотекодавців).
Правовідношення, в якому одна сторона зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє, є відношенням представництва, та врегульовано положеннями глави 17 ЦК України.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 643/12106/13-ц.
Враховуючи наведене, вимоги Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання йому права на укладення від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будинку будь-яким способом з іншою особою – покупцем, суперечать закону та умовам укладеного між сторонами іпотечного договору, а тому не підлягають задоволенню.
Позовні вимоги про виселення є похідними від вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому у зв’язку з відмовою в задоволенні основної вимоги вони також не можуть бути задоволені.
детальніше про судове рішення за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77653796?fbclid=IwAR0hwbhWDu8yjuZfHmiaxMVSlFHsX1486kL2d0N3-ght9gd3AkapvfvpJ9Q
